Історична довідка
Банилів – одне з найдавніших сіл Буковини. Перша згадка датується 1433 роком у грамоті О.Доброго - молдавського воєводи. Перша назва села походила від молдавських грошей «бань», які збирали турки на сторожовому посту. Друга від турецького слова «бан», що означає «намісник». У 1538 р. Буковина потрапляє під панування султанської Туреччини. Тому у Банилові й по сьогодні є «Турецька» дорога і «Турецький» сторожовий пост. З 1775 року Банилів входив до складу імперії Габсбургів. У 1986 році у Банилові Руському відкрито поштове відділення. В кінці 90-років ХІХ століття було відкрито залізничну станцію. 8 квітня 1944 року радянські війська ввійшли у Руський Банилів. У 1950 році було створено колгосп ім. Ю.Федьковича, в селі почала працювати семирічна школа і амбулаторія. У 1952 році на річці Млинівка було побудовано гідроелектростанцію.
Найбільш ранні письмові відомості про Бережницю належать до ХVІІІ століття. Приблизно в 1700 роках село заросле було бур’янами і чагарниками. Жителів зовсім не було, а сама територія належала до Драгомирського монастиря під Сучавою. Територія села називалась шістнадцятою частиною, яка була вільною, але не проходимою. Пізніше нею заволоділа турецька імперія, яка зайняла частину України, Румунії, Бессарабію, Буковину, а також Галичину.
Село Коритне вперше згадується в документі 13 грудня 1433 року під назвою Вилавче. На території Коритного та його околиць виявлені поселення трипільської культури та доби раннього заліза. Коритне розташоване на правому березі річки Черемошу, у розвилці її приток Бережниці і Бережонки, за 27 км від райцентру. З півдня село оточують передгір'я Карпат. До найближчої залізничної станції Банилів 5 км. У Другій світовій війні брало участь 43 жителі села. Воїнам-односельчанам, що загинули в боротьбі з окупантами, відкрито пам'ятник.
Бережонка, як коронка, оточена високими зеленими горбами, звідки й пішла назва села. З діда-прадіда Бережонку населяють землероби-трударі. Поруч розвивались ремесла: кушнірство, ткацтво, теслярство, столярство, бондарство. В селі були два млини, пилорама, олійниця, дві кузні. Довгий час в селі не було школи. Доводилось наймати в господаря велику хату для навчання дітей. В 1922 р. розпочалося будівництво школи. В той час вчителював Босовичан, його тесть Гаврилюк, заможний селянин, допоміг збудувати школу.